close

  • Бути вірним моїй Батьківщині – Польщі

     

  • НОВИНИ

  • 19 вересня 2018

    17 вересня 1939 року, виконуючи положення таємного протоколу до Пакту Рібентроппа-Молотова, укладеного між ІІІ Німецьким рейхом та Радянським союзом 23 серпня 1939 року, радянські війська увійшли на територію Польщі. Радянсько-німецька угода передбачала поділ території РП між двома тоталітарними державами. У Пакті СРСР зобов’язався надати підтримку Німеччині у військових діях проти Польщі.

    Передумовою радянського вторгнення у Польщу мало стати визнання радянським урядом неіснування польської держави внаслідок німецької агресії та, як вони очікували, виїзд з Варшави польського уряду. Для радянської влади це стало підставою для визнання недіючими всіх попедедніх двосторонніх домовленостей, зокрема, польсько-радянського договору про ненапад 1932 року. Насправді ж, до 17 вересня керівні органи влади РП надалі перебували на території Польщі, а своєму посланні президент Ігнацій Мосцицький назвав дії Радянського союзу актом агресії. Безумовно, така поведінка СРСР була порушенням двосторонніх угод та міжнародного права.

     

    Радянські війська зіткнулися з опором з польського боку, зокрема, у Вільнюсі, Гродні і Львові. У цих містах, так само, як і на території всіх східних воєводств ІІ Речі Посполитої радянська влада вчилина численні акти насилля проти польських військовополонених і мирного населення. Щоб виправдати вторгнення, мотивуючи це піклуванням про безпеку білоруського і українського населення, вона відкрито закликала представників цих національностей атакувати поляків.

     

    Разом з регулярними відділами радянського війська на території ІІ РП свою діяльність розпочали спеціальні підрозділи НКВС, завданням яких була ліквідація структур польської держави і потенційного руху опору. З цією метою на окупованій СРСР території відбувалися масові арешти і страти представників вищих прошарків суспільства. Внаслідок порушення воєнних звичаїв і конвенцій, більшість офіцерів Війська польського, які опинилися у радянській неволі, стали жертвами Катинського розстрілу. Сотні тисяч поляків депортували вглиб Радянського союзу (насамперед в Сибір i в Казахтстан). Метою таких дій була остаточна ліквідація польської держави і включення захоплених територій до складу радянської держави.

     

    Вторгнення радянських військ на територію Польщі вплинуло на те, що польський уряд прийняв прискорене рішення покинути територію країни вночі з 17 на 18 вересня 1939 року, наслідком чого було створення державних та військових структур у вигнанні на чолі з Президентом РП Владиславом Рачкевичем. Таким чином, було збережено безперервність діяльності інституційної системи, яка дала змогу Війську Польському продовжувати боротьбу за кордоном.  

     

    Поразка в Оборонній війні Польщі у 1939 році не завершила боротьби на території країни. Незважаючи на репресії з боку окупантів, вже 27 вересня 1939 року було сттворено Службу перемоги Польщі. Секретні структури польського руху опору дозволили створити найбільшу підпільну державу в окупованій Європі. Наслідком дій двох злочинних тоталітарних режимів був поділ Польщі, яка у цій боротьбі залишилася наодинці з собою. На окупованих польських землях розпочалося масове винищення населення, яке тут проживало і тривало воно практично до закінчення ІІ світової війни у 1945 році.

     

    Друга світова війна стала однією з найбільш травматичних подій в історії Польщі. Її наслідки донині мають відчутний вплив на польську міжнародну політику. Незважаючи на те, що з вересня 1939 року минуло вже понад 79 років, польський народ продовжує бути особливим хранителем пам’яті про минулі події. Війна, яка розпочалася на світанку 1 вересня 1939 року, разом з нападом ІІІ Німецького рейху на Польщу, була найбільш варварським і людиновбивчим конфліктом у історії світу. Немає йому рівних ні за кількістю жертв, які сягають десятків мільйонів, ні за матеріальними збитками, ані за ступенем абсолютного порушенням всіх моральних та етичних норм.

    Print Print Share: